Історія розвитку

Одеський відділ водного господарства у складі Одеського обласного управління бавовництва був створений у 1949 році для керівництва роботами по будівництву та експлуатації зрошуваних ділянок, озер, артезіанських колодязів та інших об’єктів водного господарства області. Після ліквідації обласного управління бавовництва в 1954 році облводгосп став самостійним підрозділом та підпорядковувався виконкому Одеської обласної Ради депутатів трудящих. Відповідно до наказу Державного виробничого комітету по зрошуваному землеробству та водному господарству УРСР від 3 січня 1964 року №7 Одеське обласне управління водного господарства перейменоване в Одеське обласне управління зрошуваного землеробства та водного господарства. Наказом від 27 грудня 1965 року №207 обласне управління зрошуваного землеробства та водного господарства перейменоване в Одеське обласне управління меліорації та водного господарства. Постановою Ради Міністрів УРСР від 8 вересня 1977 року №469 та наказом Мінводгоспу УРСР від 20 грудня 1977 року №596 Одеське обласне управління меліорації та водного господарства перейменоване в Одеське обласне виробниче управління меліорації та водного господарства. В 1989 році Одеське обласне виробниче управління меліорації та водного господарства перейменоване в Одеське обласне виробниче управління по водному господарству та носить цю назву до 2011 року. Наказом від 19 грудня 2011 року №173 Одеське обласне виробниче управління по водному господарству перейменоване в Одеське обласне управління водних ресурсів. Згідно наказу Держводагенства № 326 від 21.05.2018 р. Одеське обласне управління водних ресурсів було перейменоване в Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю.

Першим керівником облводгоспу був Шейнвальд Михайло Аркадійович, який очолював управління з 1949 по 1957 роки, з 1958 по 1964 посаду начальника займав Попов Володимир Тихонович, з 1964 по 1969 – Іоганов Василь Іванович, з 1969 по 1970 – Малафєєв Микола Андрійович, з 1970 по 1985 – Демідов Михайло Михайлович, з 1985 по 1989 – Яцун Федір Іванович, з 1989 по 1998 – Незвінський Олександр Федорович, з 1998 по 2007 – Бузіян Георгій Дмитрович, з 2007 по 2008 – Белюк Сергій Олександрович, з 2008 по 2010 – Мойсеєнко Михайло Семенович, з 2010  по 2019 – Потоп Василь Іванович, з 2019 по 2021 рік посаду начальника БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю займала Гричулевич Лілія Олександрівна, з 2021 по 2022 рік посаду начальника БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю займав Сидоренко Олег Іванович, з 2022 по 2023 рік посаду начальника БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю займав Чижик Олег Анатолійович, з жовтня 2023 року  по жовтень 2024 року  Пукало Роман Богданович.

У післявоєнний період, в 1948-1957 роках, побудовані Василівська зрошувальна система в Кілійському районі, Шкодогорська – в Біляївському, зрошувальна система на острові Кислицькому в Ізмаїльському та Кілійському районах.

Всього до 1960 року в області зрошувалось 23,5 тис.га та було лише три системних управління: Придунайське (м.Кілія) – створене в 1949 році; Шкодогорське (м.Одеса) – створене в 1949 році; Маяко-Біляївське (с.Маяки) – створене в 1957 році. Інтенсивний розвиток меліорації земель почався з 1966 року. В піковий період розвитку зрошення, в 1968 році, створене четверте, Татарбунарське управління зрошуваних систем, а в 1972 році – п’яте, Суворівське управління зрошуваних систем.

У 1966-1973 роках в Дунайських плавнях були побудовані рисові зрошувальні системи на площі 13678 га.

Протягом 1966-1995 років побудовані сім великих державних зрошувальних систем: (Татарбунарська (міжрайонна) – на площі 32,2 тис. га в Кілійському, Татарбунарському та Арцизькому районах (1961-1975 рр.); Нижнє-Дністровська (міжрайонна) – на площі 37,5 тис. га в Біляївському та Овідіопольському районах (1965-1983рр.); Суворовська – на площі 10 тис. га в Ізмаїльському районі (1969-1974рр.); Червоноярська – на площі 7,6 тис. га в Кілійському районі (1974-1977рр.); Дунай-Дністровська (міжрайонна) – 48,3 тис. га (1976-1991рр.); Білгород-Дністровська – 11,4 тис. га (1988-1989 рр.) та багато невеликих державних зрошуваних систем та ділянок малого зрошення. Крім того, в області побудована 6271 га осушувальна система в заплавах річок Великий Куяльник та Когильник.

Для оперативного керівництва зростаючого гідромеліоративного комплексу в кінці 80-х років створюються додатково п’ять управлінь зрошувальних систем: Балтське, Болградське, Саратське, Білгород-Дністровське та Овідіопольське. При цьому, в 1985 році було ліквідоване Шкодогорське УЗС. Його зона обслуговування передана до Балтського УЗС. В 1998 році до складу облводгоспу увійшла Одеська гідрогеолого-меліоративная експедиція, яка здійснювала гідрогеологічне та меліоративне обслуговування меліоративних земель області.

У 2005 році управління зрошувальних систем перейменовані в управління водного господарства, в зв’язку зі збільшенням завдань щодо управління водними ресурсами в районах.

На сьогоднішній день до складу Бесейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю входять: Білгород-Дністровське міжрайонне управління водного господарства, Болградське міжрайонне управління водного господарства, Дністровське міжрайонне управління водного господарства, Ізмаїльське управління водного господарства, Кілійське міжрайонне управління водного господарства, Відокремлений підрозділ Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю “Причорноморський центр водних ресурсів та грунтів”.

Станом на 2020 рік в області нараховується 231,3 тис. га меліорованих земель, з них 226,9 тис. га зрошуваних земель, з яких 220 тис. га займають державні зрошувальні системи. Зрошувальні мережі простяглися на 5182,3 км. З них великі магістральні канали та трубопроводи, що знаходяться на балансі БУВР – 953,5 км.

На зрошувальній мережі розміщено 8414 гідротехнічних споруд, з яких державних – 2849 . Воду на систему подають 216 державних насосних станцій.

 До 15.04.2019 року захисні дамби, транспортуючі канали, шлюзи та інші гідротехнічні споруди, що регулюють гідрологічний режим між Придунайськими водосховищами й річкою Дунай знаходилися на балансі Дунайського регіонального офісу водних ресурсів. Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 15.04.2019 р. № 233 «Про реорганізацію Дунайського регіонального офісу водних ресурсів»  Дунайський регіональний офіс водних ресурсів було реорганізовано шляхом приєднання до Ізмаїльського управління водного господарства.

Загальна довжина захисних дамб –  315 км, з них вздовж р. Дунай – 225 км. Весь захисний фронт української частини р. Дунай в межах Одеської області являє собою земляні дамби з місцевих ґрунтів і умовно ділиться на три ділянки: Рени – Ізмаїл (66 км),  Ізмаїл – Кілія (36 км),  Кілія – Вилкове (29 км),  крім того до нього входять острови Кислицький, Степовий, Катєнька, Машенька. Також, до  захисного фронту входять 13 шлюзів-регуляторів та 66 км каналів, які забезпечують регулювання рівневого режиму та здійснення водообміну на Придунайських водосховищах.

Для забезпечення надійної  роботи захисних споруд та попередження затоплення прилеглих територій необхідно виконати реконструкцію захисних дамб довжиною 56 км та 13 шлюзів-регуляторів.  У разі невиконання робіт по реконструкції гідротехнічних споруд щорічні витрати від недоотримання врожаю в результаті затоплення сільськогосподарських угідь  складає 488,030 млн. грн.

Добрим словом слід згадати колишніх працівників управління, які нині перебувають на заслуженому відпочинку, але віддали водному господарству кращі роки свого життя. Серед них Ірина Краснова, Петро Чиков, Леонтина Качук, Любов Володченко, Раїса Баранова, Микола Качук, Галина Цуркан, а також Юрій Плакутін,  Михайло Демідов, Іван Крижний (яких на жаль уже немає з нами).

Слід також з гордістю відмітити заслужених працівників управління, трудові досягнення яких неодноразово відзначені урядовими нагородами:

– Михайло Демідов – начальник Одеського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства з 1970 по 1985 рік, під час роботи в облводгоспі нагороджений медаллю «За трудовую доблесть» у 1971 році, орденом «Знак почёта» в 1973 році, орденом «Трудового Красного Знамени» в 1977 році, орденом «Отечественной войны ІІ ст.» у 1985 році;

– Георгій Бузіян – начальник Татарбунарського управління зрошувальних систем з 1977 по 1998 рік, начальник Одеського облводгоспу з 1998 по 2007 рік, отримав звання «Заслужений працівник сільського господарства України» в 1989 році;

– Олександр Незвінський – начальник Одеського облводгоспу з 1989 по 1998 рік, отримав звання «Заслужений працівник сільського господарства України» в 1995 році;

– Іван Кічук – заступник начальника Одеського облводресурсів  з 1989 року, був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України в 2002 році, цінним подарунком (іменний годинник) Верховної Ради України, Почесною відзнакою Одеської обласної ради в 2012 році, Нагрудним знаком “За сумлінну працю в галузі водного господарства» Державного агентства водних ресурсів України в 2013 році;

– Іван Крижний – працював у системі водного господарства з 1967 року, у 1971-1973 роках займав посаду начальника Придунайського управління зрошувальних систем, у 1977-1985 роках – головного інженера Одеського обласного управління меліорації і водного господарства, був нагороджений медалями «За доблестный труд» та «За трудовую доблесть», а у 2005 році отримав Почесну відзнаку Державного комітету України по водному господарству;

– Алла Мар’єнко – головний економіст БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю, отримала цінний подарунок (іменний годинник) Державного комітету України по водному господарству в 2010 році.

– Галина Пуцята – начальник відділу басейнової взаємодії та міжнародних відносин БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю отримала Подяку Прем’єр-міністра України у 2024 році.

Керівники управління з теперішнього часу до 1949 року.