Дельта Дунаю – один з найцікавіших куточків природи Європи. І один з наймолодших. У Вилково, наприклад, островам дельти не більше двох з половиною сотень років. Але про все по черзі…
Кілійське гирло Дунаю ділиться тут на три основних, які, в свою чергу, поділяються ще на десятки проток та єриків.
Прагматичні липовани назвали три головних гирла згідно їх напряму: ліве вело до Аккерману-Білгорода, середнє – до Озю-Очакова, праве – до Цареграда-Стамбулу. Трохи далі від Очаківського гирла відгалужується трохи менше гирло– Анкудінове, назване за іменем власника місцевих рибальських промислів. Саме за цими двома принципами (за очевидними прикметами чи за приналежністю тому чи іншому вилковчанину) дані усі місцеві назви.
Для прикладу, розгалужене Очаківське гирло «народило» Полудене та Полуночне гирла, а острови та єрики в дельті отримали назви Андрейкін, Гнеушев, Лазаркін, Казекін тощо.
З давнього часу Дунай був не тільки транспортною артерією, але й кордоном між різними народами та імперіями. А починалось усе ще в доісторичні часи, коли грандіозна річка була перепоною для переселення кочових народів зі степу на Балканський півострів. Найдовше – аж п’ятсот років підряд – був тут кордон Римської імперії, а згодом ще з пів тисячоліття з перервами Візантійської імперії . Двісті років тому були встановлені межі Османської та Російської імперій. Війни продовжувались, а з ними мінялись і кордони. З 2007 року Дунай став ще й кордоном Європейського Союзу – відтоді, як Румунія стала його членом.Селище Липованське (перейменоване згодом у Вилкове) було засновано при впадінні Дунаю у Чорне море, але тепер морський берег знаходиться на відстані 18 км від Вилково і з кожним роком все більше віддаляється. Так була утворена наймолодша в світі, і по сьогодні інтенсивно зростаюча, Кілійська дельта – маленька частина величезної системи Дунайської дельти.
Захопливо уявляти собі, що мандруючи річкою, ми ніби подорожуємо в часі. Ось в центрі міста Вилкове був берег моря у 1746 році, коли тут розкинулись володіння турок-османів. Ось кілька сотень метрів вглиб Анкудінова гирла – і ми вже спостерігаємо за берегами, народженими після 1812 року – часу, коли землі ці увійшли до складу Російської імперії. Ці береги – сучасники Наполеонівських війн. А далі – земля, народжена в епоху Промислового перевороту. Магічно й те, що технічний прогрес так мало зачепив дельту Дунаю – вона майже не змінилась за сотні і тисячі років…
У дельті Дунаю завжди відчувався великий дефіцит придатних для культивування територій. Тому місцеві жителі змушені відвойовувати біля річки простір для будинків та городів. Піднятий з дна річки та її рукавів мул стає родючим грунтом – врожаї на таких незвичайних городах теж незвичайно великі. Вилковчани щодня на човнах добираються до своїх городів, оточених водою, і, також, на човнах доставляють в місто вирощені на островах овочі, ягоди і фрукти: у червні – полуницю, в серпні – айву, у вересні – виноград.
Навіть зараз ви, на власні очі, можете переконатися в швидкості утворення дельти – відвідайте через рік ті ж місця в гирлі річки – і ви не впізнаєте їх, адже острови та коси Дунайського заповідника «ростуть» прямо на очах. Це природне явище звичайне і магічне одночасно, з одного боку річні процеси завжди динамічні, а з другого боку історичні події формування та зміни дельти, пов’язує нас з героями минулого, бо вони так само спостерігали за цими процесами.
