29 червня 1994 року була підписана Конвенція захисту річки Дунай. Великі надії, які були пов’язані з її підписанням, цілком реальні: співпраця між державними і суспільними організаціями, науковими установами і промисловістю постійно росте. Робота була настільки успішною, що стала моделлю для всього світу.
27 жовтня 1998 року було створено Міжнародну комісію з захисту річки Дунай (англ.: International Commission for the Protection of the Danube River) – яка функціонує як виконавчий орган Конвенції про охорону ріки Дунай. Міжнародна комісія з захисту річки Дунай (МКЗД) є міжнародною платформою для забезпечення співробітництва між країнами Дунайського басейну й іншими зацікавленими сторонами.
Наразі членами МКЗД є 14 країн, а також Європейська Комісія. МКЗД, ґрунтуючись на Рамковій водній директиві ЄС, співпрацює з країнами Дунайського басейну, що не є сторонами Конвенції: Італія, Швейцарія, Польща, Албанія та Колишня Югославська Республіка Македонія, а також 21 міжнародною організацією, яки мають статус наглядачів (серед них Чорноморська комісія, Дунайська комісія, Дунайський екологічний форум, Дунайська туристична комісія, Глобальне водне партнерство, Рамсарська конвенція, Всесвітній фонд природи WWF, Карпатська конвенція й інші).
Україна ратифікувала Конвенцію про охорону ріки Дунай 2002 року. З 2003 року Україна є членом МКЗД та бере участь у роботі органів та експертних груп.
У 2004 році МКЗД запропонувала встановити 29 червня постійною датою по всьому басейну річки для святкування Дня Дунаю. У святкуванні Дня Дунаю МКЗД тісно співробітничає з іншими міжнародними організаціями, національними урядами, організаціями з питань води, також з десятками громадських організацій, які об’єднані в Дунайський Екологічний Форум.
Річка Дунай
У горах Шварцвальд у Німеччині на висоті 678 метрів над рівнем моря зливаються два гірські струмки – Бреге і Бригах. Так починається Дунай. Звідси він відправляється в свій шлях по Європі до Чорного моря, приймаючи води трьохсот приток, тече Дунай через Центральну і Південно-східну Європу, поступово перетворюючись на повноводну і величну річку. Дунай несе на собі кораблі, поїть своєю водою людей і тварин, зрошує поля, обертає турбіни гідроелектростанцій, дарує рибакам щедрі улови.
Дунай належить до найбільших річок Європи. Площа басейну 817 тис.км2, довжина 2857 км (у межах України, в тому числі Одеської області відповідно – 6,650 тис. км2 та 174 км). Дунай перетинає, або до нього мають вихід такі держави: Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Сербія, Румунія, Болгарія, Молдова та Україна. Водночас басейн Дунаю охоплює територію ще кількох країн: Швейцарії, Чехії, Італії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Албанії, Македонії, Польщі. Отже стік річки (і якість) формується на території 18 європейських держав.
Дунай – друга за водоносністю річка Європи після Волги. Дунай за обсягом стоку (понад 200 км3/рік) випереджає такі великі європейські річки як Печора (108 км3/рік), Північна Двіна (105 км3/рік), Рейн (90 км3/рік), Нева (78 км3/рік). Оцінка стоку води в пониззі цієї річки становить як загальнонауковий, і практичний інтерес.Стік води Дунаю – найважливіший фактор, що визначає всі гідрологічні процеси в дельті (рівні води, заливання, водообмін з озерами, швидкості течії, стік наносів, руслові деформації та ін), а також основні риси гідрологічного режиму гирлового узмор’я (опріснення, стічні течії та ін).Стік води впливає на якість води, гідрохімічні процеси та екологічні характеристики водних об’єктів у дельті та на гирловому узмор’ї, функціонування водного транспорту, водного та рибного господарства. Аналіз мінливості стоку води Дунаю важливий щодо водного балансу Чорного моря (на частку Дунаю припадає понад 60% припливу річкових вод у цю водойму і понад 35% надходження до неї всіх прісних вод, включаючи опади).Гідрографічне та водогосподарське районуванняРайон басейну річки Дунай (код М5.3) є одним із 9 районів, на які розділена територія України згідно з гідрографічним і водогосподарським районуванням (Закон України від 4 жовтня 2016 року № 1641-VІІІ).
Район басейну річки Дунай розділений на три частини районом басейну річки Дністер та водогосподарською ділянкою узбережжя Чорного моря між гирлом р. Дунай та Дністровським лиманом, складається з басейнів річок Дунай, Тиса, Прут, Сірет у межах України, перехідних вод та прибережних вод (акваторія Чорного моря між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря).
Район суббасейну Нижнього Дунаю є цілісним, складається з басейну річки Дунай у межах України, перехідних вод та прибережних вод (акваторія Чорного моря між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря) (додаток 1.1.1). Загальна площа суббасейну Нижнього Дунаю становить 6363 км2. Межа суббасейну Нижнього Дунаю проходить по лінії державного кордону з Румунією, Республікою Молдова та через населені пункти по лінії вододілу (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2017 № 103).
Дельта Дунаю
Дунай має у своєму гирлі дельту третю за величиною у Європі (площа 4200 км2, довжина найбільшого дельтового рукава 116 км, протяжність морського краю 190 км).Дельта Дунаю має багаті природні ресурси – водні, земельні, біологічні (рослинність, риби, птахи). Дельта Дунаю – це комплекс різноманітних та мальовничих природних ландшафтів.В даний час дельта Дунаю широко використовується для сільського та рибного господарства, водного транспорту, заповідної справи та туризму. На придельтовій ділянці Дунаю та в його дельті знаходяться міста Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове (Україна), Ісакча, Тульча, Суліна (Румунія).Освоєння дельти Дунаю людьми розпочалося за часів грецької колонізації берегів Чорного моря, тобто. в VII-VI ст. до н.е. Перші описи дельти Дунаю були зроблені давньогрецькими істориками, географами та мандрівниками Геродотом, Страбоном, Полібієм, Птолемеєм, давньоримським вченим Плінієм Старшим.На території України, нижче м. Вилкове, розташована найновіша її частина – морська дельта Килійського рукава. Утворилася вона за останні 400 років з дунайського мула. Це наймолодша природна суша Європи. Кожна з придунайських країн, посилаючи щорічно з дунайською водою сотні тисяч тонн мула, вносить свій внесок до її формування.
БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю та Басейнова рада нижнього Дунаю
Басейнове управління водних ресурсів (БУВР) річок Причорномор’я та нижнього Дунаю є бюджетною неприбутковою організацією та належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, яке реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви (ВРД ЄС, 2000 р.)
З метою організації заходів по екологічному оздоровленню річок басейну, забезпечення збалансованого використання водних ресурсів басейну, відновлення ландшафтного та біологічного розмаїття водних екосистем, екологічно безпечних умов для проживання населення і господарської діяльності 30 жовтня 2018 року створено Басейнову раду нижнього Дунаю – консультативний орган, який виконує розробку, погодження та підтримку виконання Плану управління річковим басейном.
До складу басейнової ради входять представники центральних органів влади, місцевого самоврядування, науковці, водокористувачі, громадські активісти.
План управління річковим басейном
Обраний Україною шлях до євроінтеграції передбачає перехід на якісно новий рівень у всіх сферах управління природними ресурсами, у тому числі й водними, адаптації принципів законодавства в зазначеній сфері до стандартів законодавства Європейського Союзу.
З метою досягнення доброго екологічного та хімічного стану, визначених для кожного району річкового басейну, в установлені терміни, розробляється план управління річковим бассейном (ПУРБ).
Порядок розроблення ПУРБ визначено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 року № 336 «Про затвердження Порядку розроблення плану управління річковим басейном». Розробкою плану управління суббасейну нижнього Дунаю займається БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю.
Наразі по суббасейну нижнього Дунаю виконано:
- Опис річкового басейну:
- гідрографічне та водогосподарське районування, клімат, рельєф, геологія, гідрогеологія, ґрунти, рослинність, тваринний світ, гідрологічний режим,специфіка річкового басейну;
- типологія масивів поверхневих вод (на території басейну нижнього Дунаю розташовані 106 масивів поверхневих вод:
- розроблено типоспецифічні класифікації для визначення екологічного стану масивів поверхневих вод.
- Визначено масиви поверхневих вод.
Річок – 27;
Кандидатів в істотно змінені – 57;
Озер – 16;
Штучних – 4;
Перехідних вод – 1;
Прибережних вод – 1.
- Визначено основні антропогенні впливи на кількісний та якісний стан поверхневих вод, у тому числі точкових та дифузних джерел.
- Визначено зони (території), які підлягають охороні, та їх картування. У суббасейні Нижнього Дунаю розташовано 4 об’єкти Смарагдової мережі, а саме:
Система Дунайських озер, Ізмаїльські острови, Бессарабський Колхікум, Дунайський біосферний заповідник.
- Зони санітарної охорони
У суббасейні Нижнього Дунаю 92 водозабори, що здійснюють забір води об’ємом більше 20 м³ на добу. З них водозаборів підземних вод 6 (7%), поверхневих – 86 (93%).
Всі водозабори суббасейну Нижнього Дунаю знаходяться в межах Одеської області
- Розроблено економічний аналіз водокористування.
- Виконано огляд виконання програм або заходів, включаючи шляхи досягнення визначених цілей в суббасейні нижнього Дунаю.
На даний час розробляється програма заходів ПУРБ суббасейну нижнього Дунаю. Проводиться робота з територіальними громадами в межах суббасейну нижнього Дунаю щодо встановлення екологічних цілей та розробки програми заходів ПУРБ.
Міжнародна діяльність
Міжнародна діяльність БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю здійснюється відповідно до Угоди між Урядами України та Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод, укладеною 23 листопада 1994 року та Угодою між Урядом України та Урядом Румунії про співробітництво в галузі водного господарства на прикордонних водах, укладеною 30 вересня 1997 року.
У рамках Угоди між Урядами України та Румунії про співробітництво в галузі водного господарства на прикордонних водах діють наступні Регламенти українсько-румунського співробітництва:
- з питань захисту від паводків та льодових явищ на водотоках та внутрішніх водах;
- з оцінки якості прикордонних вод та заходи, що вживаються при надзвичайних забрудненнях, яких неможливо уникнути на прикордонних водотоках;
- по обміну гідрологічними та метеорологічними даними.
Щорічно, згідно робочій програмі проводяться спільний з румунськими експертами обов’язковий огляд існуючих захисних протипаводкових споруд та аналіз стану існуючих робіт на українському і румунському берегах річки Дунай, спільний відбір проб води річки Дунай для співставлення лабораторій та щомісячні відбори проб води для оцінки якості прикордонних вод річки Дунай у створах м.Рені та м.Вилкове.
У рамках Угоди між Урядами України та Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод діють наступні Регламенти українсько-молдавського співробітництва:
- з моніторингу якості прикордонних вод;
- про заходи, які вживаються при небезпечних та надзвичайних забрудненнях прикордонних річок, яких неможливо уникнути;
- щодо захисту від водопілля на прикордонних водотоках та внутрішніх водах.
В рамках виконання міжурядової угоди також щорічно проводяться наради Уповноважених Урядів, заступників Уповноважених, зустрічі експертів робочих груп, засідання Міжвідомчої комісії по встановленню рівневого режиму Придунайських водосховищ.
На зустрічах українсько-молдавської Робочої групи з управління водними ресурсами річки Дунай та річок Причорномор’я розглядаються питання моніторингу якості прикордонних вод, проблеми забруднення транскордонних річок, зокрема річок Киргиж-Китай та Ялпуг.
БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю плідно співпрацює з міжнародними організаціями і фондами щодо інтегрованого управління водними ресурсами, відтворення природного водного середовища та екосистем, зокрема:
· 2007-2009 роки – проєкт Tacis «Покращення транскордонного співробітництва в сфері інтегрованого управління водними ресурсами в Єврорегіоні «Нижній Дунай» ;
- 2019 -2024 роки – проєкт «Відновлення водно-болотних угідь і степів регіону дельти Дунаю»
Державний моніторинг вод
Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збирання, обробки, збереження, узагальнення та аналізу інформації про стан водних об’єктів, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів.
З 2019 року в Україні запроваджено європейські підходи щодо здійснення моніторингу вод відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви.
БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю проводить діагностичний та операційний моніторинг по 4 басейнах (р. Дунай, р. Дністер, річок Причорномор’я, р. Південний Буг), який здійснюється для визначення основних антропогенних впливів на кількісний та якісний стан вод, оцінки змін, що відбулись. Завдяки аналізу даних діагностичного моніторингу проводиться оцінка екологічного та хімічного стану водних об’єктів для розробки планів управління річковими бассейнами (ПУРБ). Впровадження європейських стандартів з управління водними ресурсами шляхом реалізації ПУРБ має на меті досягнення «доброго» екологічного стану водних об’єктів (ПУРБ повинен бути розроблено до 2024 року Держводагентством разом з Держгеонадрами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування).
До програми державного моніторингу вод включено 21 пункт спостереження, а саме Придунайські водосховища: Катлабух (с. Суворове та с. Кислиця), Китай (с. Червоний Яр), Кугурлуй (с. Нова Некрасівка), Ялпуг (питний в/з м. Болград та с. Коса), Кагул (с. Нагірне), озеро Саф’яни, р. Дунай (8 пунктів) та річки Карасулак, Великий Ялпуг, Киргиж-Китай, Нерушай, Ташбунар.
Державна програма моніторингу басейну р. Дунай включає 3 пункти спостереження поверхневих вод, забір з яких здійснюється для задоволення питних потреб населення, а саме:
– р. Дунай (питний водозабір м. Вилкове);
– р. Дунай (питний водозабір м. Кілія );
– водосховище Ялпуг (питний водозабір м. Болград).
Лабораторією моніторингу вод Південного регіону БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю щомісячно здійснюється відбір та екстракція проб води басейну р. Дунай для виконання досліджень на вміст пріоритетних і специфічних забруднюючих речовин, а також виконуються фізико-хімічні дослідження проб води по питних та транскордонних пунктах.
Результати проведених досліджень розміщено на сайті Держводагентства в програмній системі «Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів України».
Моніторинг транскордонних вод
БУВР річок Причорномор’я та нижнього Дунаю здійснює моніторинг вод на транскордонних ділянках, визначених відповідно до міжурядових угод з Республікою Молдова та Румунією. Лабораторія моніторингу вод Південного регіону проводить відбір проб та фізико-хімічні вимірювання якості води.
Відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод, яка була підписана 23.11.1994 року у м. Кишинів, та згідно з “Регламентом українсько-молдавського співробітництва з моніторингу прикордонних вод” моніторинг здійснювався на водних об’єктах у пунктах спостереження: р. Великий Ялпуг (с. Табаки), р. Киргиж-Китай (с. М. Ярославець).
Протипаводковий захист
Перевищення рівнів води в р. Дунай над безпечним горизонтом спостерігаються практично щороку, особливо критичними щодо цього були пропуск весняної повені у квітні 2006 року та літнього паводка 2010 року, коли рівні води в р. Дунай у районі м. Рені досягли історичних 598 см в 2006 році і 617 см в 2010 році за балтійською системою висот.
Збільшення середнього водного стоку Дунаю у другій половині ХХ ст., більш частіші великі повені в останній його чверті (1970, 1980, 1981, 1988, 1999) та ще частіше в цьому ( 2002, 2005, 2006, 2010 рр.), а особливо, екстремальні паводки свідчать про явні зміни кліматичних і гідрологічних умов в басейні річки.
Основними причинами трьох останніх екстремальних гідрологічних явищ стали великі запаси снігу, які накопичилися до початку сніготанення у верхній і середній частинах басейну, а в 2006 і 2010 рр. – також аномальні дощі в більшій частині басейну Дунаю. У період весняно-літньої повені зазвичай формуються дві хвилі: більш рання (в основному в результаті сніготанення) і більш пізня (в результаті дощів). У повінь 2006 переважав внесок талого стоку, в повінь 2010 р. – дощового.
В зимовий період року при проходженні льодоходу на українській дільниці р. Дунай на всьому протязі можливо виникнення заторно- зажорних явищ. Заторні явища спостерігаються по всій українській ділянці р. Дунай, а найбільш небезпечні вони в низовій частині Кілійського рукаву. Найбільш можливими ділянками затороутворення є: круті повороти русла ріки, місця звуження русла, райони островів.
Максимальні витрати в пониззі Дунаю мають місце під час весняного водопілля. Вони сягають 17-20 тисяч кубометрів за секунду та тривають довгий у часі період. У роки з високою водністю за період водопілля проходить до 70 відсотків річного стоку. При цьому амплітуда коливань рівнів р. Дунай протягом року складає від 1,5 метрів по водпосту Вилкове до 6 метрів по водпосту Рені. Різкі коливання рівнів та швидка течія води (2-3 м/сек.) обумовлюють значну інтенсивність руслових процесів на р. Дунай. Крім того, в умовах інтенсивного судноплавства судові хвилі є серйозним фактором руйнування берегів, також істотною є дія вітрового хвилювання. Висота судових хвиль сягає 1 м, вітрових більше – 0,7 м.
З метою забезпечення належних умов проживання населення та ведення інтенсивного сільгоспвиробництва територія вздовж української ділянки р. Дунай захищена водоогороджувальними дамбами. Загальна довжина дамб складає 315 км, з них вздовж р. Дунай – 225 км. Весь захисний фронт української частини р. Дунай в межах Одеської області являє собою земляні дамби з місцевих ґрунтів і умовно ділиться на три ділянки: Рени – Ізмаїл (66 км), Ізмаїл – Кілія (36 км), Кілія – Вилкове (29 км), крім того до нього входять острови Кіслицький, Степовий, Катєнька, Машенька. Також, до захисного фронту входять 13 шлюзів-регуляторів, які забезпечують регулювання рівенного режиму та здійснення водообміну на Придунайських водосховищах.
На сьогоднішній день, по оцінкам фахівців, система протипаводкового захисту на українській ділянці Дунаю потребує продовження ремонту, відновлення, реконструкції або перенесення, оскільки зазначені гідротехнічні споруди не складають єдиного фронту для захисту від високих паводків і не гарантують захист населених пунктів, сільгоспугідь та інших господарських об’єктів від затоплення та підтоплення, що може спричинити негативні соціально-економічні наслідки. Це призводить до підвищення ризику екологічних катастроф у результаті затоплення обвалованих територій і потенційно небезпечних техногенних об’єктів в українському Придунав’ї.
Екологічні заходи
Для підвищення рівня інформованості громадськості фахівці БУВР та його структурних підрозділів організують ряд природоохоронних акцій та проведенні Всесвітнього дня води, Міжнародного дня чистих берегів, місячнику благоустрою “За чисте довкілля” та Всеукраїнської акції “Зробимо Україну чистою!”, відзначення Міжнародного дня Дунаю.
Під час проведення акцій висаджуються дерева на берегах водних об’єктів, очищуються від сміття прибережні захисні смуги, оновлюються водоохоронні знаки, проводяться відкриті уроки в школах області, організуються конкурси дитячої творчості.
Міжнародний день Дунаю надає змогу та сприяє розробці комплексу заходів як на окремих територіях 18 країн, так і спільних заходів задля досягнення сталого економічного та безпечного використання водних ресурсів р.Дунай.
Разом збережемо та захистимо Дунай!
